Цикл віршів Олександра Дроздова (частина 2)

125

Одеса, 2014 р. Член НСФХУ та FIAP Багаторазовий лауреат численних міжнародних та національних фотосалонів 

МОРЕ ЗАМЕРЗЛО

Замерзле море, крига скрізь
І ти не помічаєш
Границі моря і землі,
Як морем вже рушаєш

І ближче стануть кораблі,
Що ти на них чекаєш
Щоб знову вийти у моря
Коли ти, лід, розтанеш

Авторський переклад з російської
2014 р.



МУШЛЯ

На долоні мушля -
Ти з яких країв?
Де твоя перлина -
Відібрав приплив?

Що ти прикрашала
На морському дні,
Хто тобі завадив
Там лічити дні?

Ти мені шепочеш,
Кличеш у моря -
Ми з тобой пірнемо,
Наче якоря

Тільки дочекайся
Теплої пори,
Коли знову будем
Наодинці ми

Березень 2024 р.


Одеса, 2014 р. Член НСФХУ та FIAP Багаторазовий лауреат численних міжнародних та національних фотосалонів 

ЧАЙКА

Ти Солнце і море,
Ти хвилі, вітри,
Ти біле із сірим,
Ти поруч завжди

Ти блискавка з неба,
Ознака землі,
Ти криком вітаєш
Усі кораблі

Ти гордо крокуєш,
Де нам не пройти,
І вмить відлітаєш -
Тебе не знайти

Вас тут багато,
Та бачу одну -
Ти наче їх клон
Чи видіння зі сну.

Авторський переклад з російської
2019 р.



ВІЧНЕ МОРЕ

до Поетичних читань
Meridian Odessa - 2024

Море сьогодні і море завжди,
Море учора і завтра - зажди
Море і небо - небокрай, горизонт
Грецькою море називається Понт

Ночі чекай, щоб дорогу знайти
Зірку свою не втрачай, не впусти
Хвилі незлічені, начебто дні
Море ховає скарби всі на дні

В темному морі щось темніше пливе
Може до тебе, чи повз - все одне
Спрагу свою в тій воді не топи
Чайки кружляють - очей не стули

Море вороже і рятівне
Море єднає хто в ньому є

01.11.2024 р.



Олександра Лейфер, лауреатка міжнародних, обласних та міських конкурсів образотворчого мистецтва. Гелева ручка, папір 29,7 × 38,5 см Одеса, 2020 р. 

МРІЇ
за мотивами казки
Олександри Лейфер

Жила-була дівчинка і не сама -
Був тато у дівчинки, мама була
Щасливою дуже родина була,
До моря всеж донька втікала сама

Хотілось їй дуже дізнатись самій,
Як чайки літають і б'ється прибій
І обрій для неї таємницею був -
А може там хтось, хто про неї не чув!

З надією пильно вдивлялась вона
У обрій, де виник силует корабля
Корабель був великий, як мріїї її -
Ось він на малюнку - його бачиш і ти!

Але не малюнок перед нею постав -
То справжній вітрильник на неї чекав!
І дівчинка руки йому простягла,
А хвиля на борт її враз підняла

Так, ніби у сні опинилась вона
На палубі дивного вже корабля!
Ах, любий кораблик! Мене віднеси
Туди, де буваю лише уві сні!

Хитається палуба, вітер свистить -
По морю вітрильник наче летить
Вже чайок не видно - позаду вони,
Назустріч летять дуже дивні птахи

Яка ж ти красива, далека земля!
То ж варто було мандрувать за моря !
Чи знайдуться друзі у цій стороні,
Щоб радість зі мной розділили вони?

І, наче почувши про мрії такі,
В порту опинилися два кораблі!
І раптом сигнали хтось подавав
З того корабля, що тепер відпливав!

Мандруйте повсюди
І у будь-який час,
Можливо, там хтось
Вже чекає на вас !

Авторський переклад з російської
Січень 2024 р.