Цикл віршів Олександра Дроздова

331

МАРЕННЯ

Течія мене відносить,
Тягне щось на глибину
Вітра вже не відчуваю
Все тому, що я... тону!

Потопаю серед моря,
Того, що я так люблю!
Часткою його я стану,
В ньому спокій свій знайду

Щось мені стискає груди,
Я повітря не вдихну
Що побачу під водою
Вже нікому не скажу

Потопаю серед ночі
В морі, що я так люблю
Але ж раптом прокидаюсь,
Сну я залишки жену

Прокидаюсь і до моря
Я щосили побіжу
До того самого моря,
Що я дійсно так люблю!

Січень 2024 р.

***


ПІСЛЯ ШТОРМУ

Скінчився день, стомились хвилі
Не кілометри - морські милі
Пройшли вони за дні бурхливі
Вони від вітру скаженіли,
Собою хаос спричинили,
Тепер змінити вони хочуть
Бурхливі дні на тихі ночі...

Квітень 2024 р.

***

ВІТЕР З МОРЯ


Вітер з моря - різний він
Теплий і холодний,
Лагідний або ривкий,
Наче звір голодний

Він шепоче і реве,
Душу витягає,
Наче кличе хтось тебе,
Або хтось благає...

Березень 2024 р.

***
МАЯКИ

Не вірте, люди, маякам
Що створює їх ворог -
Розбійники чатують там,
Вогонь піднявши вгору

Так світло хибних маяків,
Якщо без перебору,
Доходячи ще з тих віків
Засліплює в цю пору

До фотовыставки Олександра Заклецького "Маяки"
Галерея "Діалоги", м. Одеса 20.05.2023 р.
***

ДЕНЬ НА МОРІ


Я цілий день провів у моря,
На морі, як тут кажуть всі
Сідало Сонце і вже зорі
З'являлися на видноті
Я завмирав, не опирався
Як тілом хвилі віддавався,
Віднести дав себе назад
У спогади, де все простіше
Мені здавалось у сто крат
Я цілий день провів на морі,
Але цей День - він року брат!

Авторський переклад з російської
29.10.2024 р.