Це територія в 10,8 тисячі гектарів земель державної і комунальної власності. Так завершилася боротьба, що почалася ще в 1993 році, коли Одеська обласна рада зарезервувала цю землю для створення заповідника, щоб зберегти унікальний лиман — місце функціонування не менш унікального бальнеологічного санаторію «Куяльник».

— Нагадаю, що раніше, 5 грудня 2018 року, було прийнято Закон України «Про оголошення природних територій Куяльницького лиману Одеської області курортом державного значення», — каже генеральний директор центру радіологічних і екологічних досліджень, президент екологічного центру сталого розвитку України Юрій Геращенко (на знімку). — Це значно розширює можливості збереження унікальних природних багатств. Там є види тварин і рослин, внесені до Червоної книги, території водно-болотних угідь міжнародного значення. Мета створення об’єкта природно-заповідного фонду вищого рівня, яким є національний природний парк, — збереження, поновлення й раціональне використання унікальних природних ресурсів. Але далі повинен бути розроблений механізм реалізації захисних функцій.

— Юрію Євгеновичу, ви вгадали моє запитання. Справді, Куяльник за документами став курортом державного значення, але нічого не змінилося. Чи не буде так само і з національним природним парком?

— Так, ані керівництво санаторію не вело жодних активних дій, ані голови адміністрації Одеської області не робили нічого для реалізації закладених у законі норм, спрямованих на збереження курорту Куяльник.

З нинішнім керівником області Сергієм Гриневецьким ми обговорювали ситуацію. І дійшли висновку, що створення національного природного парку в комбінації з виконанням норм Закону України «Про курорти» допомогло б більш ефективно вирішувати питання збереження Куяльника.

Нині, після ухвалення рішення про створення Національного природного парку «Куяльницький», необхідно розробити й затвердити положення про нього, розробити й затвердити чіткі межі парку й схему зонування (по двох інших національних природних парках області — «Тузлівські лимани» і «Нижньодністровському» — кордони досі не затверджено, і це серйозно ускладнює роботу). Вирішити найважливіше питання фінансування, щоб розуміти, на які види робіт його вистачить. Без достатнього фінансування статус національного природного парку може залишитися тільки на папері. Треба також призначити директора, якому належить організувати відділи з основних напрямів — заповідного, наукового, просвітницького. Необхідно виконати дуже велику роботу. Статус національного природного парку треба підкріпити реальним механізмом забезпечення природоохоронних функцій.

— Керівникові парку, який займає значно меншу територію, ніж курорт, буде непросто: стік річки Великий Куяльник прісною водою, що раніше поповнювала лиман, зарегульований більш як сотнею незаконних гідротехнічних споруд. Жителі випасають худобу на територіях, що тепер увійшли в національний природний парк...

— Але для того, щоб порушувати ці питання — про незаконні гідротехнічні споруди, випас худоби, незаконний видобуток піску, — повинен бути керівник. Він має право звертатися по допомогу в правоохоронні органі, готувати проекти на одержання грантів через міжнародні організації, залучати до обговорення перспектив розвитку парку громадськість. Треба не забувати й про те, що потрібно бути вирішувати питання наповнення Куяльницького лиману водою. В умовах посухи, що посилюється, це дуже серйозна проблема.

Наприклад, порушується питання щодо будівництва об’їзної дороги в районі Куяльника. Тепер з керівництвом національного природного парку це питання доведеться обговорювати й погоджувати. І, швидше за все, будівництво дороги за цим проектом не погодять, а запропонують шукати інший, менш небезпечний для заповідних територій.

Потрібно бути вести непростий діалог з населенням, пояснюючи, де і які види діяльності дозволені або, навпаки, заборонені. Людський фактор, авторитет і досвід керівника відіграватимуть важливу роль. Люди повинні відчути, що поява парку не ускладнить їхнє життя, а надасть нові можливості працевлаштування й більш дбайливого ведення господарства з погляду екологічної безпеки для природного ландшафту.

— Виходячи зі сказаного вами, дуже важливо, хто очолить Національний природний парк «Куяльницький»...

— Так, це дуже важливо, але в останні роки вистачає призначень на керівні пости не за принципом професійної придатності, а за принципом наближеного перебування до тих, хто призначає. Через це велика небезпека призначення на посаду директора Національного природного парку «Куяльницький» якоїсь людини, яка не захищатиме природну територію, а поспішить її якомога вигідніше комерціалізувати. Хотілося б, щоб Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів не варяга призначило, а обговорило кандидатуру директора з екологічною спільнотою Одеської області, з нинішнім головою облдержадміністрації Сергієм Гриневецьким, який розуміє всю складність майбутньої роботи й має кадровий резерв. Треба брати до уваги й те, що в реалізації проекту Національного природного парку «Куяльницький» перетинаються інтереси одеських міської, районної, обласної громад, а також декількох ОТГ, створених у передмісті Одеси, йдеться про унікальні природні масиви. І помилитися із призначенням його керівника ніяк не можна.


Джерело: „Голос України”